Фінансова грамотність для дошкільнят: як пояснити дітям гроші

Фінансова грамотність для дітей починається набагато раніше, ніж дитина отримає перші кишенькові гроші. Уже трирічна дитина зрозуміє, що за гроші можна купити лише те, на що їх вистачає, що деякі речі нам потрібні, а інших ми тільки хочемо, і що на більшу річ варто трохи почекати й заощадити. Вчиться вона цього передусім у грі, під час покупок і з того, як із грошима поводитеся ви. У статті ви дізнаєтеся, що дошкільня може зрозуміти про гроші, як пояснити йому різницю між «хочу» і «потрібно» і які ігри з грошима підійдуть удома.

Чому починати говорити про гроші вже в садку

Багато батьків думає, що гроші це тема для школяра. Проте американське Бюро фінансового захисту споживачів (CFPB) нагадує, що раннє дитинство це час, коли діти засвоюють самоконтроль і вміння планувати наперед. Саме ці навички згодом вирішують, чи зможе людина почекати, порівняти і розумно вирішити.

Водночас CFPB зазначає, що для дітей від трьох до п’яти років ще зарано говорити про абстрактні фінансові поняття. Відсотки чи банківські рахунки їх не цікавлять. Зате вони розуміють конкретні речі: монети, які тримають у руці, скарбничку, яка наповнюється, і покупку, під час якої можна вибрати лише одну річ.

Тому фінансова грамотність у садковому віці складається з маленьких щоденних досвідів. З них дитина поступово складає перше уявлення про те, яку цінність мають речі навколо неї.

Що дошкільня зрозуміє про гроші

На сторінках програми Money as You Grow («Гроші, поки ти ростеш») CFPB наводить для дітей від трьох до п’яти років кілька простих думок. Їх можна перекласти в речення, які зрозуміє й маленька дитина:

• На деякі речі треба почекати і заощадити. «На велосипед нам треба відкладати гроші. Ми не купимо його сьогодні, а тоді, коли їх буде достатньо».
• Коли ми витрачаємо гроші, ми вибираємо. «Ми можемо купити або морозиво, або повітряну кульку. Що ти вибереш?»
• Щось нам потрібно, а чогось ми хочемо. «Хліб нам потрібен на сніданок. Цукерок нам хотілося б, але ми обійдемося без них».
• Треба думати наперед. «Завтра ми їдемо на екскурсію. Що нам треба спакувати і купити?»
• Наполегливість себе виправдовує. CFPB називає наполегливість у складному завданні одним з етапів розвитку, за якими ви можете спостерігати в дитини.

Не потрібно проходити все одразу. Досить повернутися до однієї думки в звичайній ситуації, щоб дитина пережила її на власному досвіді.

Що вміє дворічна, чотирирічна і п’ятирічна дитина

Кожен вік уміє щось своє. Поспішати не треба, досить іти крок за кроком, залежно від того, що цікавить вашу дитину.

• Два-три роки. Дитина вчиться, що за речі в магазині треба платити. Вона охоче подасть монету продавчині і грається в магазин з однією чи двома речами. Але монети давайте їй лише під наглядом, бо вона може взяти їх у рот.
• Чотири роки. Дитина вже порівнює, яка річ дорожча, і розуміє, що коли гроші витрачено, їх уже немає. Вона впорається з маленькою метою для скарбнички і з вибором між двома речами.
• П’ять-шість років. Дошкільня порахує кілька монет, зрозуміє, що монета з більшим числом має більшу цінність, і витримає кілька тижнів заощаджень. Воно може спланувати маленьку покупку, наприклад подарунок для друга.

Якщо ваша дитина чогось із цього ще не вміє, хвилюватися немає причин. Темп у кожної дитини свій, а гроші лише одна з речей, яких вона вчиться в цьому віці.

«Хочу» і «потрібно»

Різниця між тим, чого ми хочемо, і тим, що нам справді потрібно, для дитини перше велике відкриття у світі грошей. Маленька дитина хоче все, що бачить, і це нормально. Але поступово вона може навчитися, що деякі речі важливіші за інші.

Спробуйте просту гру. Виріжте з рекламних листівок картинки їжі, одягу, іграшок і солодощів. Дитина розкладе їх на дві купки: що нам потрібно і чого нам хотілося б. Щодо деяких картинок ви не погодитеся, і це найкращий момент для розмови. Чи потрібні нам черевики? Так. Чи потрібна нам третя машинка? Мабуть, ні, але ми можемо на неї заощадити.

Важливо не оцінювати «хотіння» як щось погане. Дитина має навчитися, що бажання нормальні, просто іноді їх треба відкласти або на них почекати. Якщо вона чогось дуже хоче, вона може на це заощадити.

Чекання і заощадження

Маленькій дитині чекати важко. Саме тому заощадження така добра школа терпіння. Допомагає, коли дитина бачить свої заощадження.

• Прозора скарбничка. Склянка чи пляшка, у якій дитина бачить, як монет стає більше, дасть їй більше, ніж закрита свинка.
• Картинка мети. Наклейте на скарбничку картинку речі, на яку вона заощаджує. Коли склянка повна, мета близько.
• Короткий час для початку. Перша мета нехай буде маленькою і досяжною за кілька тижнів. Коли дитина переконається, що заощадження працює, вона витримає і довше чекання.
• Спільна радість. Коли вона досягне мети, нехай заплатить сама. Гордість від того, що вона купила це «за свої», залишиться з нею надовго.

Ігри з грошима, які підійдуть удома

CFPB радить залучати гроші до гри і до звичайних справ. Удома це може виглядати так:

1. Гра в магазин. Із коробочок від продуктів збудуйте магазин, наклейте на них ціни, і нехай дитина буде то продавцем, то покупцем. Вона навчиться, що за товар треба заплатити і що щось дорожче за інше.
2. Сортування монет. Розсортуйте монети за розміром чи кольором і порахуйте, скільки їх. З п’ятирічною дитиною можна порівнювати, яка монета має більшу цінність.
3. Список покупок із малюнків. Перед покупками намалюйте разом список. У магазині дитина шукає речі зі списку і відмічає їх.
4. Вибір між двома речами. Дозвольте дитині вибрати між двома речами за схожу ціну. Вона вчиться, що кожен вибір означає: щось інше ми не вибираємо.
5. Відкласти на потім. Коли дитина чогось хоче, скажіть: «Запишемо це і подивимося через тиждень». Часто вона з’ясує, що за тиждень уже цього не хоче.

Покупки з дитиною без сліз біля каси

Покупки це найприродніший урок фінансової грамотності, але й найчастіше місце батьківських битв біля полиці із солодощами. Допомагає, коли ви домовитеся з дитиною ще вдома: «Сьогодні купуємо речі зі списку, а ти можеш вибрати одну річ до двох євро». Тоді дитина знає, що на неї чекає, і біля каси їй не треба боротися.

Коли домовленість порушено і дитина розплакалася, залишайтеся спокійними і нагадайте їй, про що ви домовилися. Якби ви після плачу все-таки купили цю річ, дитина навчилася б, що плач це спосіб отримати бажане. Наступного разу вона плакала б довше. Назвіть її почуття: «Ти засмучений, що сьогодні ми не купимо шоколад. Я тебе розумію».

Дозвольте дитині заплатити хоча б за одну річ. Подати монети чи картку продавчині для неї пригода і водночас досвід того, що речі в магазині не безкоштовні.

Коли дитина питає, чому ми не можемо купити все

Рано чи пізно прозвучить запитання: «Чому ми цього не купимо? У тебе ж є картка». Для маленької дитини картка це чарівний предмет, який відчиняє двері магазину. Спокійно поясніть їй, що на картці гроші, які ви заробили на роботі, і що колись вони закінчаться. Можна показати це і на склянці з монетами. Коли ви візьмете з неї монети на морозиво, на наступне може вже не вистачити.

Не треба лякати дитину тим, що у вас немає грошей, чи давати їй відчуття провини за те, що вона чогось хоче. Досить короткої і правдивої відповіді: «На цю річ зараз грошей немає. Якщо ти дуже її хочеш, ми можемо разом на неї відкладати». Так дитина чує, що ви серйозно сприймаєте її бажання, і водночас отримує підказку, що з ним робити.

Якщо вона часто повертається до цієї теми, це добрий знак. Дитина думає і хоче розуміти світ навколо себе.

Гроші та емоції

Гроші пов’язані з почуттями і в дітей. Розчарування, коли чогось не можна мати, заздрість, коли в друга нова іграшка, чи радість від власної покупки. Дитина, яка вміє назвати ці почуття, легше з ними впорається. Тому фінансова грамотність природно поєднується з розвитком емоційного інтелекту.

Коли дитина сердиться, що чогось не отримала, не треба переконувати її, що сердитися не можна. Досить визнати її почуття і спокійно залишитися при своєму рішенні. Так дитина вчиться, що й розчарування можна пережити, і це знадобиться їй усе життя. Як працювати з емоціями вдома, ми розглядаємо в статті Чому дитина після садка нервова і вперта?

Дарувати і ділитися

До грошей належить і радість від того, що ми комусь щось даруємо. Дитина, яка пережила, що її маленький подарунок когось потішив, глибше розуміє цінність речей, ніж дитина, яка купує лише для себе. Це не обов’язково мають бути гроші. Досить разом вибрати іграшку, якою вона вже не грається, і подарувати її дитині, яку вона потішить.

Діти в Sovička беруть участь у різдвяній акції Koľko lásky sa zmestí do krabice od topánok («Скільки любові вміститься в коробку з-під взуття»). Вони бачать, що навіть маленький подарунок комусь приносить радість. Більше про проєкт ви знайдете на сторінці Проєкти.

Ви перший приклад

Про гроші діти найбільше вчаться з того, що бачать у вас. Коли ви в магазині порівнюєте ціни двох йогуртів і вголос кажете, чому вибираєте дешевший, дитина вчиться вирішувати. Коли ви пояснюєте їй, що відкладаєте гроші на відпустку, вона розуміє, що й дорослі заощаджують. Так само допомагає, коли дитина бачить, що й ви іноді відкладаєте покупку на потім, і кажете їй чому. Вона навчиться, що розумне рішення звичайна частина дня і для дорослих.

Не потрібно обговорювати при дитині сімейний бюджет. Але допоможуть прості речення, які покажуть їй, що гроші заробляють працею і витрачають обдумано: «Гроші я маю з роботи. Частину ми витратимо на їжу, частину на житло, а частину відкладемо». Так дитина зрозуміє, що за грошима з банкомата завжди стоїть чиясь праця.

Як це відбувається в Sovička

Фінансова грамотність є частиною програми в усіх трьох садках Sovička і входить у щомісячну оплату. Ваша дитина знайомиться з грошима, граючись у магазин. Діти рахують монети, порівнюють, що дорожче, і з’ясовують, що купити можна лише те, на що вистачає. Ми говоримо з ними про різницю між тим, чого вони хочуть, і тим, що їм справді потрібно, і про те, чому на більшу річ варто трохи позаощаджувати.

Поруч із грошима в нас іде і програма EQ. У ній ваша дитина вчиться називати, що відчуває, і домовлятися з друзями. Коли під час гри в магазин вона не може купити все, що хоче, вона вчиться впоратися з розчаруванням і шукати рішення.

Українською в Sovička ніхто не розмовляє. Якщо ваша дитина ще не говорить словацькою, перші тижні ми спілкуємося з нею англійською, за допомогою малюнків і жестів, а словацьку додаємо поступово. Монети і ціни в грі можна показати й без слів.

Якщо хочете продовжувати тему грошей і вдома, беріть дитину на покупки і дозвольте їй самій заплатити за одну річ. Більше про те, чого ваша дитина навчиться в Sovička, ви знайдете на сторінці Програма. Ціни ви знайдете на сторінці Ціни, а про візит домовитеся через форму Домовитися про візит.